Очікує на перевірку

Ванда Крахельська-Філіпович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ванда Крахельська-Філіпович
пол. Wanda Krahelska-Filipowiczowa
Ім'я при народженніпол. Wanda Krahelska
Народилася15 грудня 1886(1886-12-15)[1]
Saviejkіd, Q123584950?, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Померла5 лютого 1968(1968-02-05) (81 рік)
Варшава, Польська Народна Республіка
ПохованняSłużew Cemetery (Renety Street)d
Країна Республіка Польща
Діяльністьполітична діячка, журналістка, політична активістка, революціонерка, редакторка, візуальна мисткиня
Галузьполітична діяльність[2], образотворче мистецтво[2], редагування[2] і видавнича справа[2]
Знання мовпольська
ПартіяПольська соціалістична партія
Конфесіялатинська церква[3]
РодичіКристина Крагельська
Брати, сестриJan Krahelskid
НагородиШаблон:Хрест Незалежності з мечами

Ванда Крахельська-Філіпович, псевдонім Алінка[4], Аліція (пол. Wanda Krahelska-Filipowiczowa; нар. 15 грудня 1886, Мазурки, Барановицького повіту, Мінської губернії, Російська імперія — пом. 5 лютого 1968, Варшава, Польща[5]) — польська революціонерка, провідна діячка підпільному Русі Опору Варшави[6] в роки німецької окупації в ході Другої світової війни, художниця, членкиня жіночого відділення Бойової організації Польської соціалістичної партії, учасниця невдалого замаху на варшавського генерал-губернатора Георгія Скалона, співзасновниця Ради допомоги євреям[7].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ванда Крахельська народилась 1886 року в родині учасника січневого повстання. У 1902 році зі старшою сестрою організувала в родовому маєтку Мазурки підпільну школу для дітей. У 1903 році закінчила жіночий пансіон у Варшаві.

У 1904 році залишилася у Варшаві, щоб підготуватися для вступу до варшавської Школу витончених мистецтв. У цей же час стала спілкуватися з членом Бойової організації ППС Мечиславом Рубе, який долучив її до підпільної діяльності. Ванда поширювала в польській провінції нелегальну агітаційну літературу соціалістичного спрямування. На прохання Маріана Фальського організувала в родовому маєтку підпільну друкарню для білоруських соціалістів.

Після самогубства свого нареченого Мечислава Рубе, яке сталося після арешту і допитів в Олександрівській цитаделі, Ванда Крахельська вступила до жіночого відділення Бойової організації Польської соціалістичної партії.

18 серпня 1906 року незабаром після Кривавої середи Крахельська брала участь у замаху на варшавського генерал-губернатора Російської імперії Георгія Скалона[8]. Побоюючись арешту, Крахельська втекла до Галичини, де 27 червня 1907 року оформила фіктивний шлюб з Адамом Добродзицьким, що перешкоджало її депортації до Королівства як австрійської громадянки[9]. Так вона уникла арешту до судового процесу[9], який відбувся 11 — 18 серпня 1908 року. Судовий процес закінчився її одностайним виправданням присяжними та негайним звільненням, незважаючи на визнання її причетності до вбивства[10]. Втім, після цього Ванда Крахельська покинула Бойову організацію ППС.

У 1908 році одружилась із соціалістичним активістом та членом партії ППС Тітусом Филіповичем[11].

У 1909—1910 роках Крахельська-Філіпович навчалася в жіночій Школі витончених мистецтв у Кракові. В цей же час вивчала історію мистецтв у Ягеллонському університеті. З 1911 року навчалася в Інституті витончених мистецтв у Флоренції. Пізніше переїхала до Швейцарії, де співпрацювала з Товариством прогресивно-незалежної молоді. У 1915 році повернулася до Кракова, де брала участь у діяльності пресслужби Вищого національного комітету і партії ППС.

Після здобуття незалежності Польщі Крахельська-Філіпович брала участь в освітній комісії ППС і працювала в Департаменті опіки дітей робітників. З 1932 року працювала в Польському телеграфному агентстві. У 1935—1939 роках працювала головною редакторкою журналу «Arkady».

Під час Другої світової війни Ванда Крахельська-Філіпович співпрацювала з Демократичною партією у сфері соціального забезпечення. У вересні 1942 року разом з письменницею Зофією Коссак-Щуцькою заснувала Тимчасовий Комітет допомоги євреям, пізніше перейменований на Раду допомоги євреям[12]. Крахельська також особисто переховувала євреїв у ​​власному будинку на початку німецької окупації.[13] Серед біженців була вдова єврейського історика Шимона Ашкеназі.[14]

Після війни працювала з 1945 по 1947 роки в Бюро відновлення столиці та Міністерстві культури і мистецтва Польщі. У 1946 році заснувала журнал «Projekt» і була його головною редакторкою до 1956 року. В 1965 році вийшла на пенсію.

Ванда Крахельська-Філіпович померла 1968 року та була похована на Служевському кладовищі у Варшаві.

Брат, воєвода Поліського воєводства Ян Крахельський, племінниця польська письменниця Христина Крахельська.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • У 1931 році удостоєна Хреста Незалежності.

Джерело

[ред. | ред. код]
  • Słownik Biograficzny Działaczy Polskiego Ruchu Robotniczego, t. 3, Warszawa 1992 r.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ The Righteous Among the Nations Database
  4. ↑ Bartrop, Paul R.; Dickerman, Michael (15 вересня 2017). The Holocaust: An Encyclopedia and Document Collection [4 volumes] (англ.). ABC-CLIO. ISBN 9781440840845. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  5. ↑ The story of Wanda Krahelska-Filipowiczowa | Polscy Sprawiedliwi. sprawiedliwi.org.pl. Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 10 січня 2019.
  6. ↑ Atwood, Kathryn J. (2011). Women Heroes of World War II: 26 Stories of Espionage, Sabotage, Resistance, and Rescue (англ.). Chicago Review Press. ISBN 9781556529610. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 26 березня 2020.
  7. ↑ Tomaszewski, Irene; Werbowski, Tecia (2010). Code Name Żegota: Rescuing Jews in Occupied Poland, 1942-1945 : the Most Dangerous Conspiracy in Wartime Europe (англ.). ABC-CLIO. ISBN 9780313383915. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 26 березня 2020.
  8. ↑ Instytut Historii (Polska Akademia Nauk) (1971). Raporty warszawskich oberpolicmajstrów, 1892-1913. Ossolineum. с. 75. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 4 травня 2012.
  9. ↑ а б Józef Krzyżanowski. Zamach na Skałłona. Sprawa Wandy Krahelskiej-Dobrodzickiej [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.]. «Wiadomości Polskie, Polityczne i Literackie». 38, s. 1, 1942-09-20.
  10. ↑ Zdzisław Jerzy Adamczyk. Tajemnice rodzinne. Zagadki późnej biografii Stefana Żeromskiego „Świętokrzyskie” nr 12(16)grudzień 2013 r. (пол.). Процитовано 9 lutego 2014.
  11. ↑ Konrad Meus. Ojcowie założyciele nowoczesnych Wadowic (cz. 2): Stanisław Łazarski (1849–1938) „Wadoviana” nr 16, 2013 r. (пол.). Процитовано 9 lutego 2014.
  12. ↑ Ackerman, Diane (7 лютого 2017). The Zookeeper's Wife: A War Story (Movie Tie-in) (Movie Tie-in Editions) (англ.). W. W. Norton & Company. ISBN 9780393354263. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 26 березня 2020.
  13. ↑ zbiorowy, autor (23 листопада 2015). Wielka Księga Armii Krajowej (пол.). Otwarte. ISBN 9788324034314. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 26 березня 2020.
  14. ↑ Lewinówna, Zofia (1969). Righteous among nations: how Poles helped the Jews, 1939-1945 (англ.). Earlscourt Publications Ltd. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 26 березня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ванда_Крахельська-Філіпович&oldid=37773997